Капітан та досвідчений нападник рівненського футзального клубу “Кардинал-Рівне” Михайло Волянюк уже кілька сезонів виступає за команду та є одним із її лідерів. За цей час футзаліст пройшов шлях від гравця основного складу до капітана команди.
У інтерв’ю він розповів про початок футбольної кар’єри, ігри за рівненський клуб, роботу в команді та особливості капітанської ролі. Також спортсмен поділився думками про кар’єрний розвиток, тренувальний процес і професійні амбіції.
Все почалося з прохання до мами
“Мій шлях у футболі розпочався у десять років. Я змалечку обожнював цю гру, тому вирішив розвиватися саме в цьому спорті. Тоді я попросив маму відвести мене до навчально-виховного комплексу в нашому селищі Щасливе Бориспільського району. Там діяв спортивний інтернат з футбольним нахилом”, - розповідає Михайло Волянюк.
З великим футболом у майбутнього гравця не склалося ще з десятого класу, тож свій шлях він розпочав у Першій лізі України з футзалу. Хоча в Україні цей рівень вважається напівпрофесійним, саме там розпочався його перехід до серйозного спорту. Одразу після закінчення школи талановитого юнака помітила команда «Кардинал», яка на той час базувалася у Львові. Після успішного перегляду гравець отримав запрошення і почав виступати вже на професійному рівні.
Перші труднощі та виклики
“Перший сезон був дуже важким для мене. Початок та перші тренування давалися непросто. У футзалі все трохи інакше: значно вищі швидкості та зовсім інша тактика, тому довелось повністю перебудовуватися. Лише наприкінці сезону я почав регулярно грати в основному складі - тоді гра нарешті пішла. І у другому сезоні я вже був повноцінним гравцем основного складу” , - зізнається Михайло Волянюк.
На запитання про можливе розчарування у професії футзаліст відповідає впевнено: у його кар’єрі ще не траплялося моментів, коли хотілося б усе кинути. Попри те, що минулий рік видався складним морально та фізично для всієї команди, гравець не вважає це критичною точкою. Для нього труднощі - це невід’ємна частина процесу, де успіх визначається результатом.
“Я б не сказав, що мав якісь аж надто важкі моменти. Загалом кожен сезон непростий, і все залежить безпосередньо від команди та поставлених цілей. Якщо наприкінці сезону всі завдання, які перед нами ставив президент виконані - то загалом сезон можна вважати гарним”, - каже Михайло Волянюк.
Переходи як необхідність: чому гравець змінював клуби
Професійний шлях Михайла розпочався в «Борисфені» (до 2008 року), після чого був нетривалий етап у «Кобрі».
Значна частина кар'єри гравця тісно пов'язана з «Кардиналом-Рівне», куди він вперше потрапив у 2009 році. Там він провів два сезони. Згодом були виступи за «Єнакієвець» (2011-2012), після чого у 2013 він повернувся до рівненського клубу, згодом грав за херсонський «Продексім» (2016-2017 та 2018-2021). Починаючи з 2021 року знову грає за «Кардинал».
“Зміна клубів для професійного спортсмена - це нормальний процес. Мій перший перехід відбувся, коли мене викупив інший клуб, а всі подальші зміни були швидше необхідністю. Часто ставалося так, що наприкінці сезону в "Кардиналі" не було зрозуміло, чи залишиться команда в Екстралізі, тому доводилося шукати нові варіанти”, - пояснює Михайло Волянюк.
Загалом при переході спортсмен керується передусім ігровим часом та довірою тренера. А далі вже йдуть фінансові аспекти та благополуччя родини, йому важливо, щоб для сім'ї були створені гарні умови
Михайло Волянюк переконаний, що без внутрішнього суперництва професійне зростання неможливе, тому сприймає наявність сильних партнерів у команді як стимул.
Конкуренція в команді та шлях капітана
“Конкуренція в команді звичайно є і вона дуже потрібна для росту: якщо її немає, то немає й прогресу. Я ставлюся до цього позитивно, адже саме це дає поштовх спортсмену розвиватися далі”, - каже гравець.
Бути першим — означає відповідати за всіх
Статус капітана став для Михайла Волянюка логічним етапом професійної зрілості. Бути лідером у роздягальні та на майданчику для нього - це природна роль, підкріплена багаторічним досвідом у професійному спорті. Зрештою, коли команді знадобився новий ватажок, його кандидатура стала очевидним вибором для колективу.
“Лідерські якості були в мені завжди, але, скоріш за все, з віком вони проявилися ще сильніше. Оскільки зараз я один із найдосвідченіших гравців у команді, мені випала честь бути капітаном. Це сталося у той момент, коли попередній капітан Олександр Басич вирішив переїхати до Італії на постійне місце проживання. Постало питання про перевибори, і партнери довірили цю роль мені. Для мене це передусім відповідальність перед хлопцями та клубом”, - розповідає Михайло Волянюк.
Чому поразки не ламають професійних спортсменів
Підтримка близьких для нападника - це головний ресурс, який допомагає долати невдачі та знаходити сенс у щоденній роботі.
“Це дуже важливо, особливо коли програєш матч — тоді підтримка рідних дає стимул грати й прогресувати далі. Футбол у футзалі ми граємо для близьких та щирих фанатів. Саме люди, які дивляться наші ігри, дають поштовх рухатися вперед”, - ділиться Михайло Волянюк.
У новий сезон — із новими амбіціями
Попри те, що поточний сезон уже завершився, футзаліст не збавляє обертів і вже зараз фокусується на майбутніх викликах. Його амбіції збігаються з вектором розвитку клубу, а головною мотивацією залишається максимальний результат у кожному турнірі.
“Основні цілі на наступний сезон - це виконати завдання, які поставить перед нами клуб, і боротися за найвищі місця. Це, напевно, найважливіше завдання, яке тільки може бути: бути серед лідерів і показувати результат, на який заслуговують наші вболівальники”, - підсумовує гравець.
На завершення розмови Михайло Волянюк подякував фанатам за віру в команду та пообіцяв, що наступний сезон буде ще яскравішим. Попереду - нова підготовка, нові цілі та незмінна жага до перемоги, яка веде капітана та його колектив вперед.
