Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Що відомо про пам'ятний день
На початку 20 століття Україна пережила три Голодомори:1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. Найбільш трагічним з них виявився голод 1932-1933 років.
Голодомор здійснило керівництво ВКП(б) та уряд СРСР роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці.
Спочатку керівництво запровадило насильницькі хлібозаготівлі, встановлюючи нереальні плани виконання, які з кожним роком посилювалися ще більше. Із населення стягували дедалі більші обсяги продовольства, не пропонуючи натомість нічого. Тому на початку 1930-х відбулося понад чотири тисячі виступів селян проти такої державної ініціативи.
Однак радянська влада поспішила придушити повстання і посилити свої репресії проти українців. 7 серпня 1932 вона видала постанову «Закон про п’ять колосків». Згідно з ним за розкрадання колгоспного майна загрожував розстріл, або ж за «пом’якшуючих обставин» позбавлення волі на строк не менше 10 років. Людям було заборонено піднімати навіть залишки врожаю з поля. А в той час по домівках селян ходили загони й конфісковували залишки зерна й навіть їжу, яка стояла на столі.
Репресії продовжувалися. І 1 грудня 1932 року Раднарком УСРР заборонив торгувати картоплею у районах, які не виконували зобов’язань перед колгоспом. 3 грудня у певних районах заборонили торгувати м’ясом і тваринами. Із 6 грудня ці райони, а також окремі села почали заносити на «чорні дошки». У села, які були занесені на такі дошки, заборонили постачати продовольство, виїзд також був заборонений. Аби люди не змогли втекти, села оточували військові.
22 січня 1933 року влада СРСР офіційно заборонила голодуючим покидати території Радянської України та Кубані й видала директиву «Про попередження масових виїздів голодуючих селян за продуктами». Період із січня по липень 1933 року вважається найтяжчим в історії Голодомору. Пік жертв припадає саме на червень 1933 року.
Радянська влада усіма силами намагалася приховати кількість жертв Голодомору. Вона змінювала перепис, нищила архіви. Саме тому зараз цифрові дані про кількість жертв страшного геноциду різняться.
Однак нині відомо, що від Голодомору загинуло понад 10 мільйонів українців.
В Україні вперше вшановувати пам'ять жертв Голодомору почали у 1998 році згідно з указом тодішнього президента Леоніда Кучми. Сучасну назву і дату пам’ятного дня визначив указ наступний президент Віктор Ющенко в травні 2007 року. А 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні", згідно з яким Голодомор був визнаний геноцидом українського народу.
Традиційно в День пам'яті жертв Голодоморів українці відвідують поминальні богослужіння, ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам'ятників загиблим. А згодом з'явилася й зальнонаціональна акція "Запали свічку".
