25 людей прихистила на своїй фермі жінка з Рівненщини. Це тимчасові переселенці, які втікають від активних обстрілів. Нині в будинку господарів проживає 3 родини. Це жінки із дітьми, які виїжджали з Донецької, Луганської та Миколаївської областей.
В нас десь 14 овець і 14 кіз. - Де зараз вони? - Ну от я не знаю, в мене зв'язку немає, але там доглядав у нас чоловік. Він там директор школи, він фермер.
Лариса Штепа жителька села Переїзне , що у Донецькій області. Вона, не стримуючі сліз, розповідає про свій будинок на сході країни. Жила разом із чоловіком, синами та донькою. Мали велике господарство, яке планували розширювати. Однак через війну їм довелось покинути рідну домівку та шукати прихистку у незнайомих людей.
Так жили, нормально жили, будували щось. Якісь плани. До 24 числа. Коли почалась війна. Так чутно було, навколо. Там гупає, там гупає. З дітьми треба було виїжджати, - Лариса Штепа жителька села Переїзне
Виїжджала Лариса разом із двома синами. З собою брали зовсім мало особистих речей. Поспіхом схопили одяг, засоби гігієни та найголовніше - домашнього улюбленця, собаку Альму.
Ми як їхали в автобусі в нас було три овчарки. Все в шерсті було. Повністю все в шерсті. Вся машина. Їхали ми 30 годин десь, - Борис Штепа житель села Переїзне
Прихистили родину у селі Стара Мощаниця, що на Здолбунівщині. Наталія Никончук вже 5 років займається фермерським господарством. Тримає 24 корів та відкрила у себе на подвір'ї агросадибу. Сюди раніше приїжджали туристи, аби помилуватися краєвидами. Однак нині, на сімейній молочній фермі живуть люди, які втікають від війни.
На початок війни були пусті хати. Це моєї мами, бабусі я доглянула, тітки. Три хати. І от я вирішила що буду їх доглядати і селити там людей, - Наталія Никончук власниця сімейної ферми
Загалом фермери прихистили 25 людей. Дехто - вже повернувся додому. Інші - поїхали закордон. Нині тут проживає три родини: з Миколаївщини, Луганщини та Донеччини. Живуть вони в будинку власників, а сама родина Никончуків переїхала у стару хатину.
В мене були перші переселенці, вони були з міста. Вони були з Рубіжного, це були педагоги, вони привиклі були до всього умов, то я ж не поселила їх у стареньку хату. Ми з чоловіком і донькою перебрались в стару, - Наталія Никончук власниця сімейної ферми
Усі тимчасові переселенці - не цураються роботи. Допомагають по господарству: пасуть корів, разом збирають та здають молоко. А ще - займаються городом. Тут їм виділили окрему ділянку, на якій вони могли посадити різноманітні овочі.
Картоплю, буряки, морква, цибуля, все таке, що потрібно на перших порах, - Василь Никончук власник сімейної ферми
Родина Никончуків каже, вони всі стали як одна велика сім'я. Разом до роботи, разом і до відпочинку. Вони готові відчиняти свої двері усім, кому необхідна допомога. Адже впевнені, українці мають об'єднуватись, аби наблизити нашу перемогу.
В нас десь 14 овець і 14 кіз. - Де зараз вони? - Ну от я не знаю, в мене зв'язку немає, але там доглядав у нас чоловік. Він там директор школи, він фермер.
Лариса Штепа жителька села Переїзне , що у Донецькій області. Вона, не стримуючі сліз, розповідає про свій будинок на сході країни. Жила разом із чоловіком, синами та донькою. Мали велике господарство, яке планували розширювати. Однак через війну їм довелось покинути рідну домівку та шукати прихистку у незнайомих людей.
Так жили, нормально жили, будували щось. Якісь плани. До 24 числа. Коли почалась війна. Так чутно було, навколо. Там гупає, там гупає. З дітьми треба було виїжджати, - Лариса Штепа жителька села Переїзне
Виїжджала Лариса разом із двома синами. З собою брали зовсім мало особистих речей. Поспіхом схопили одяг, засоби гігієни та найголовніше - домашнього улюбленця, собаку Альму.
Ми як їхали в автобусі в нас було три овчарки. Все в шерсті було. Повністю все в шерсті. Вся машина. Їхали ми 30 годин десь, - Борис Штепа житель села Переїзне
Прихистили родину у селі Стара Мощаниця, що на Здолбунівщині. Наталія Никончук вже 5 років займається фермерським господарством. Тримає 24 корів та відкрила у себе на подвір'ї агросадибу. Сюди раніше приїжджали туристи, аби помилуватися краєвидами. Однак нині, на сімейній молочній фермі живуть люди, які втікають від війни.
На початок війни були пусті хати. Це моєї мами, бабусі я доглянула, тітки. Три хати. І от я вирішила що буду їх доглядати і селити там людей, - Наталія Никончук власниця сімейної ферми
Загалом фермери прихистили 25 людей. Дехто - вже повернувся додому. Інші - поїхали закордон. Нині тут проживає три родини: з Миколаївщини, Луганщини та Донеччини. Живуть вони в будинку власників, а сама родина Никончуків переїхала у стару хатину.
В мене були перші переселенці, вони були з міста. Вони були з Рубіжного, це були педагоги, вони привиклі були до всього умов, то я ж не поселила їх у стареньку хату. Ми з чоловіком і донькою перебрались в стару, - Наталія Никончук власниця сімейної ферми
Усі тимчасові переселенці - не цураються роботи. Допомагають по господарству: пасуть корів, разом збирають та здають молоко. А ще - займаються городом. Тут їм виділили окрему ділянку, на якій вони могли посадити різноманітні овочі.
Картоплю, буряки, морква, цибуля, все таке, що потрібно на перших порах, - Василь Никончук власник сімейної ферми.
Родина Никончуків каже, вони всі стали як одна велика сім'я. Разом до роботи, разом і до відпочинку. Вони готові відчиняти свої двері усім, кому необхідна допомога. Адже впевнені, українці мають об'єднуватись, аби наблизити нашу перемогу.
