На сході України ворог обстрілює позиції наших військових уздовж всієї лінії зіткнення з мінометів, ствольної та реактивної артилерії. Застосовують й оперативно-тактичну та армійську авіацію. Нині зусилля ворога зосереджені на Луганщині та Донеччині. Та попри це, в ті напрямки продовжують їздити волонетри, які підтримують наших захисників та місцевих. Вони ж, з перших вуст, дізнаються про сиутацію на фронті. Як нині живуть люди в містах, де не стихає канонада ворожих обстрілів?
Жителі Бахмута понад 8 років чули звуки війни, які доносились з околиць. Але з перших днів повномасштабного наступу рашистів люди відчули ці удари, безпосередньо на рідному місті.
Куда мне уежджать? У меня муж больной. Куда мне уежджать?
Не буду уежджать, вот это отремонтирую и всьо. Мне не к кому уежджать. Дети сами живут, скитаются.
Так виглядає житловий район міста, який напередодні обстріляли кремлівські найманці. Це - наслідки авіаційних ударів. Лише за добу, в Бахмутському районі, 43 цивільних об'єктів. Переважна більшість - будинки місцевих.
Для ворога місто Бахмут стратегічно важливе. Через нього проходить автошлях Ростов-Харків. А ще, відкривається напрямок на Слов'янськ та Краматорськ, які росіяни хочуть приєднати до квазі-утворення ДНР. Та попри загрозу місцеві не поспішають виїжджати у безпечне місце. А ті, хто залишився, намагаються всіляко допомагати нашим військовим.
Чиїсь діти, чиїсь чоловіки. Там брати. І кинути їх ми просто не можемо. Багато жінок кожного дня ходять в шпиталь. Допомагають там, як молодший персонал, - учасниця громадського руху "Бахмут Український" Світлана Кравченко.
Складною можна назвати і гуманітарну ситуацію на сході України. Через обстріли місцеві часто залишаються без світал та газопостачання. Подекуди - відсутній зв'язок.
Мені вже скоро буде 70 років. Дуже шкода що я ці роки зустрічатиму в такій ситуації страшенній. Коли немає людей у селі, коли замість того, щоб ловити ласкаві сонячні промені ми ловимо снаряди, - Парасков'я.
Найбільше пенсіонерка переживає за тих хлопців, які нині боронять нашу країну від окупантів.
Не важно на каком языке мы говорим, на русском на украинском, на польском, на каком угодно. Но только дайте пожалуйста мира. Сохраните жизни нашим парням, - Парасков'я.
Харківщина - також під постійними обстрілами рашистів. В місті Лозова покидьки не нехтують гатити по цивільним об'єктам. Це - момент ракетного удару по щойно реконструйованому будинку культури. Тоді постраждало сім людей, серед яких 11-річна дитина. Рашисти визначили своїм ворогом культуру, освіту та людяність.
У нас розбомбили будинок культури, розбомбили школи, але ми тут ми працюємо волонтерами, допомагаємо хлопцям на передовій.
Місцеві також об'єднуться аби допомагати тим хто цього потребує. Вивозять мешканців деокупованих населених пунктів у безпечне місце та забезпечують гуманітарну допомогу, яку збирає вся Україна. Систематично приїжджають на схід України й волонтери із міста Вараш. Попри смертельну небезпеку вони доставляють вантажі із найнеобхіднішими речами для наших військових, які нині ведуть запеклу боротьбу з ворогом.
Волонери впевнені, це лише мала частина того, що вони можуть зробити для нашої перемоги. Їх, як і тих хто нині зі зброєю в руках захищають Україну можна назвати новою елітою нашої держави.
