З вірою, надією та любов'ю. У Рівному доєдналися до створення ''Рушника Надії''. Ідею вишивати полотно з ініціалами рідних, які зникли безвісти, започаткувала мама Героя. Таку ініціативу підтримали родини з усієї Рівненщини, які знають, що таке чекати. Наразі рушник, який створюють рідні зниклих безвісти, вже має свою історію. його продовжують вишивати і надалі.
Пані Іванна приїхала з Острожчини. Вже більше року її чоловік зник безвісти на Покровському напрямку. Та жінка живе з надією, що все таки дочекається свого Захисника. Вона пригадує: вперше вирішила приєднатися до вишивання.
Пані Вікторія приїхала зі Здолбунівщини. На війні у неї ще минулого року зник син.
До створення полотна долучилося до десяти жінок, у яких рідні безвісти зникли. Підтримує та допомагає їм вишивальниця Олена Медведєва.
Таку акцію як ''Рушник надії'' започаткувала Руслана Броновицька. Її син довгий час вважався зниклим безвісти. Тож жінка об'єднала родини зниклих безвісти у створенні рушника, на якому вишивають прізвища тих, кого все ще чекають. Вже згодом жінка дізналася страшну звістку: її син загинув. Та пані Руслана не опустила руки. Наразі рушник надії з іменами та позивними військових має вже свою кількаметрову історію.
Родини зниклих безвісти і надалі планують доєднуватися до вишивки. Адж єе це дає надію на те, що їхні рідні повернуться до своїх домівок живими.
