Працюють задля спільної мети. На Рівненщині команда жінок об'єдналися, аби допомагати військовим на фронті. спочатку вони підкоряли сцену, втім з початком повномасштабного вторгнення відклали концертні сукні й мікрофони, щоб стати до іншого фронту — тилового.
Замість сцени - фронт. У селі КанОничі ВарАського району з самого ранку кипить робота. Господині готують їжу для фронту. В кожного своя місія: одні - підготовляють посуд, інші - нарізають м'ясо, а ще хтось - керує процесом. Раніше ці жінки виходили на сцену з піснями, аби дарувати людям гарний настрій на свята. Але війна змінила все та внесла свої корективи. Тепер замість репетицій на улюбленій сцені — великі каструлі й гаряча кухня. Їхня волонтерська діяльність починалася зі звичайних яблук.
Наразі українські господині готують для ЗСУ домашні страви й передають бійцям не лише їжу, а й частинку тепла, підтримки та віри. Найчастіше на кухні готують домашню ковбасу.
Господині волонтерських кухонь запевняють: готувати для них не складно.
Наразі команда незламних українок готують по потребі та відштовхуються від фінансів. Господині зазначають: на жаль, люди перестали донатити. За словами волонтерки Марини Гаврилюк, одна партія ковбаси обходиться майже у 19 тисяч гривень.
До приготування їжі нас спонукало те, що в кожної з дівчат є хтось на війні. І хлопці хотіли саме домашнього. Саме те, що готують жінки, дружини, рідні. Домашній затишок, любов вкладається в те, що ми готуємо, - волонтерка Марина Гаврилюк.
Разом з тим, вони кажуть: музика нікуди не зникла. Навіть попри втому не перестають співати — бо пісня теж допомагає триматися.
Господині зазначають: готують із вірою та турботою, аби підтримати захисників та захисниць. Адже потреба є щодня.
Жінки-волонтерки зупинятися не планують. Додають: поки їхня допомога потрібна на фронті — працюватимуть і надалі. Вони доводять: у час війни кожен може стати воїном — зі зброєю, словом, піснею чи хлібом у руках.
