Блогер із Рівного поділився таємницями створення популярних відео для YouTube

Проєкт “Блогери без хайпу” покликаний розповісти про талановитих людей Рівненщини, які стали лідерами думок у соціальних мережах. Вони мотивують та надихають своїх підписників. Адже над своїм успіхом вони працювали та працюють самотужки. А стали популярними завдяки своїй експертності та таланту - без хайпу (з англ. “hype”, галас навколо чогось).

Перший з ким ми поспілкувались у рамках проєкту “Блогери без хайпу” став популярний кіноблогер на YouTube, актор кіно та театру - Віталій Гордієнко. У своєму блозі він пропагує українську мову та розповідає про те, чим живе сам - про кіно. Наразі у Віталія на YouTube-каналі “Загін Кіноманів” 110 000 підписників. До того ж він працює актором Львівського академічного театру ім. Лесі Українки та знімається у фільмах та серіалах.

Довідка:
Віталій Гордієнко
Канал на YouTube “Загін Кіноманів” (110 000 підписників)
Вік: 22 роки
Освіта: актор театру і кіно

Віталій Гордієнко

Як би ти описав себе одним реченням?

— Веселий, соціально активний хлопець, якому не байдужий статус української мови в медіапросторі і взагалі в нашій державі.

Що для тебе означає слово “блогер”, хто це?

— З цим словом у мене дуже дивні асоціації. Все життя я думав, що це “надлюди”, з іншої паралельної реальності, їх я не можу зустріти на вулиці. Певно, через те, що я дивився закордонних блогерів. Та, коли я почав бачити українських блогерів наживо, я зрозумів, що це такі ж люди як і я. Просто вони знімають відео і все.

Чи можеш ти себе назвати блогером?

— Мені дуже дивно назвати себе блогером. Я завжди дуже іронічно використовую це слово. “Я - блогер”. Але в мене 110 тисяч підписників і це неймовірний успіх. Хоча я досі не можу назвати себе блогером. Я просто чувак, якому подобається таке робити. А блогер, то стереотипно, люди до яких не можна досягнути. А до мене можна, бо я проста людина.

Що тебе пов’язує з Рівним?

— У Рівному я прожив з 5-ти до 17-ти років, вчився тут у ЗОШ №27. Саме тут я отримав перший досвід соціальних зв'язків, перших своїх друзів. Провів тут свою молодість.

Акторство чи блогерство - що б ти обрав?

— Якщо ми говоримо в контексті актор, який постійно грає в театрі чи знімається в кіно, та блогер, який регулярно знімає відео - то я оберу акторство. Мені більше подобається сам процес, грати, образи приміряти на себе, змінювати себе. Ще мені подобається, що кожна людина відповідає за свій процес. Я зробив роботу - отримав гроші і пішов, що важливо. Натомість у блогерстві - я роблю все, я мушу придумати як зняти ролик, змонтувати, кольорокорекцію, викласти і тоді моніторити чи зайде. Але зараз, коли я знімаюсь час від часу в кіно і граю в театрі - я обираю блогерство, воно мені приносить ментально більше задоволення.

Канал "Загін Кіноманів" створений у 2016 році.
Автор каналу розповідає про різноманітні фільми, робить репортажі з прем’єр та фестивалів, до того ж створює документальні роботи про кіно.

Як виникла ідея створити канал на ютубі?

— У 2016 році я побачив блогерів і захотів так само. Але розумів, що у мене немає обладнання для цього. Тому спочатку я вчився монтувати. Створив канал, де монтував футбольні ролики. Він був доволі популярним, але через неоригінальність матеріалу - мене банили. Я закрив цей канал. І тоді з’явилась ідея з блогом про кіно. Через пів року я зустрівся з Сашком Міщуком, який має свою студію озвучення українською мовою. І він мені сказав: “Робимо”. Ми знайшли обладнання, він дав мікрофон. Я зняв перше відео, і все так почалось, згодом придбав і обладнання собі.

Бекстейдж зі зйомок відео

Чому така назва “Загін Кіноманів”?

— “Загін Кіноманів” - це пасхалка до “Загону самогубців”, у 2016 році вийшов цей фільм, мені сподобалась назва. Я придумав тоді загін кіноманів. І, коли мій товариш мотивував мене зробити канал, нам двом сподобалось назва “Загін Кіноманів”.

Чи була для тебе принципова мова каналу?

— Так. Раніше я не відчував це як зараз. Я вирішив, що мова каналу буде українська, адже мало українськомовних блогерів. І цим я буду ексклюзивним. Коли я продовжував знімати, я розумів, що це вже, як мій маніфест - українськомовний блог. Це мій внесок в українську культурну спадщину, можна так сказати. Це гучно звучить, але моя мета, аби більше людей ставали україномовними.

Що відчував, коли у тебе була 1 тисяча підписників, а що коли 100 000 підписників?

— Коли була тисяча, я подумав, що я точно блогер (посміхається). Мені хотілося до тої “касти святих” дотягнутись. Тисяча - це така цифра, яка не давала зупинятись. А сто тисяч - це планка, до якої я дотягнувся. Я до цього довго йшов, розумів що мушу. Коли минув “сто тисяч” розумію, що далі мільйон, лише мільйон. Та все одно мені здається, що це казка, в якій я живу.

https://www.youtube.com/watch?v=pEa35eLGmqE

Чи були моменти, коли в тебе був “час застою”?

— Було три періоди. Коли я був не популяний мені було важко, я місцями відмовлявся, в мене бракувало часу, не було мотивації. В один момент я поставив собі ціль - що маю досягнути успіху. У листопаді 2019 року почав викладати щотижня ролики, так викладав допоки у квітні я не зробив інтерв'ю з акторами серіалу “Спіймати Кайдаша” і він вистрілив. Зараз намагаюся не робити застоїв, а бути регулярним.

Український канал про українське кіно. Мову для каналу "Загін Кіноманів" автор обрав свідомо. У відео він висловлює, за його словами "суб’єктивну і нікому не потрібну критику на фільми".

Чи готовий ти охоплювати інші соцмережі, чи платформа YouTube тебе цілком влаштовує?

— Мені подобається ідея охоплювати інші соцмережі, але в мене немає часу на це. YouTube - супер, але я хотів би ще в Інстаграм, в Телеграмі є група “Загону Кіноманів”, де люди спілкуються. Звичайно, я хотів би, щоб “Загін Кіноманів” був на всіх платформах, але мені потрібні люди для цього.

Чи є у тебе канали, якими ти надихаєшся?

— Зараз я надихаюсь американськими блогерами. Вони дуже круто роблять, це новий рівень, який я для себе відкрив.

Коли ти потрапив до першої української YouTube-премії Паляниця Awards 2020, яку заснувало “Телебачення Торонто”, що відчув?

— Гештальт, який я закрив для себе. Я багатьма людьми захоплювався в дитинстві, юності. Майкл Щур - це один із них. І зараз, коли я з'явився в “Телебаченні Торонто”, я галочку таку поставив. Бо зі Скрипіним потоваришував, і в Притули з'явився, а от Щур ігнорував “Загін Кіноманів”. Приємно бути у топ-5 відкриттів року на українському ютубі. Приємно, досвідчені майстри цієї справи, оцінюють мою роботу.

Усім, хто хоче стати блогерами Віталій Гордієнко радить не чекати, а робити. Не відмовляти собі через брак хорошої техніки - для початку достатньо телефону та ідеї.

Авторка: Іванна Власюк
Фото: Іванна Власюк

Читайте також: