Житель Рівненщини відмовлявся сплачувати аліменти через спільне проживання з ексдружиною.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Відомо, що в подружжя свого часу народилоия двоє дітей. Після розірвання шлюбу жінка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів. Рішенням апеляційного суду з чоловіка стягнуто аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття.
Через 9 років сторони зареєстрували повторний шлюб, у якому народилася третя дитина, після чого подружжя вдруге розірвало шлюб. Відтак із позивача на користь відповідачки знову стягнули аліменти на утримання малолітньої дитини до досягнення нею 18-річчя.
Крім того, чоловіка зобов'язали також сплачувати кошти на утримання повнолітнього сина-студента до закінчення навчання у ВНЗ (але не пізніше досягнення ним 23 років).
Торік місцевий суд видав виконавчий лист про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дітей, починаючи з дня подання позову до суду — лютого 2012 року, а державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження. Заборгованість зі сплати аліментів на день розгляду позову в суді за дев’ять років складає значну суму.
Звертаючись до суду з цим позовом, чоловік стверджував, що проживання з ексдружиною в повторному шлюбі, ведення спільного господарства і бюджету після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, народження третьої дитини є обставинами для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів на двох старших дітей.
Однак у пресслужбі суду зауважили:
"Сама обставина спільного проживання сторін не є доказом надання позивачем матеріальної допомоги дружині та дітям, а відтак ця обставина не може слугувати підставою звільнення від сплати аліментів, оскільки не скасовує обов’язку позивача сплачувати аліменти на утримання дітей, які стягнуті судовим рішенням, та не звільняє його від цього зобов’язання".
Доводи апеляційної скарги про матеріальну неспроможність позивача сплачувати заборгованість по аліментах, оскільки в нього відсутні доходи за певний період, а єдиним надходженням є пенсія інваліда ІІІ групи, апеляційний суд оцінив як такі, що не можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
Колегія суддів, залишаючи оскаржуване рішення без змін, погодилася із висновком місцевого суду щодо суперечливої позиції апелянта, який, вказуючи на відсутність у нього доходу як фізичної-особи підприємця та отримання ним лише незначної пенсії у зв’язку з інвалідностю, одночасно стверджує, що сплачує щомісячно на утримання дітей аліменти в розмірі 6 000 гривень, оплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає відповідачка з їхніми дітьми, оплачує додаткові витрати на повнолітнього сина, який навчається, сплачує кредит, і це не може свідчити про його скрутне матеріальне становище.
