Олександр Бурячок народився у Херсоні, але нині його життя тісно пов'язане з Рівним. З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав Збройних Сил України. Сьогодні Олександр із позивним Буря — заступник командира батальйону, досвідчений воїн і лідер, для якого життя підлеглих є найвищою цінністю.
Його історію розповіли у 104 бригаді тероборони ЗСУ "Горинь".
24 лютого 2022 року до військкомату Олександр прийшов не один — разом із ним була дружина Ірина. Вона також прагнула долучитися до війська та захищати країну, проте вдома на батьків чекали двоє неповнолітніх синів. Ірина залишилася в тилу, ставши для чоловіка надійним опорою та вірним тилом. На запитання про те, що саме спонукало його того ранку зробити свій вибір, Олександр відповідає короткими й карбувальними словами:
«Злість. Ненависть. До ворога».
Шлях Бурі у Збройних Силах — це приклад постійного зростання та гартування у боях. Він починав зі звичайного командира відділення, згодом служив у розвідці, очолював взвод, пройшов курси командирів рот та прийняв під командування роту. Завдяки рішучості, виваженості та здатності мислити на крок уперед нині Олександр обіймає посаду заступника командира батальйону.
Географія його бойового шляху охоплює найгарячіші ділянки фронту: Торецьк, Харківщина, Куп’янськ та Сумщина. На Торецькому напрямку Буря двічі дістав поранення. Причому перше з них — безпосередньо у власний день народження. З того часу, зізнається воїн, до цієї дати він ставиться з особливою обережністю.
Головний принцип Олександра у війську — ніколи не підвести своїх людей і завжди залишатися для них прикладом:
«Командир має показувати особистий приклад. Він має не посилати людей, а вести їх. Я ніколи не пошлю людей туди, куди не піду сам».
Буря переконаний: командир повинен уміти чути бійців. Радитися, тверезо оцінювати обстановку, обов'язково прораховувати запасні варіанти дій та не боятися брати на себе повну відповідальність за ухвалені рішення.
Говорячи про сучасну війну, Олександр зазначає, що вона стала значно технологічнішою. Величезне значення сьогодні мають БПЛА, якісний зв’язок та здатність командирів і бійців миттєво адаптуватися до нових викликів. Проте, попри всі технології, найвищою цінністю залишається людина.
«Зберегти особовий склад і знайти спосіб виконати задачу — це в першу чергу», — наголошує заступник комбата.
У тилу на Олександра щодня чекає родина — дружина Ірина та двоє синів, Макар і Захар. Саме заради їхнього майбутнього Буря продовжує свій важкий шлях:
«Я воюю з надією, що моїм дітям менше всього цього дістанеться. Сподіваюся, їм буде легше. Що цей найважчий період дістанеться мені».
