Відтворила історію поліського краю по колекційних вишиванках. У Вараші відбувся конкурс науково-дослідницьких робіт. Призеркою стала - семикласниця.
Призеркою конкурсу науково-дослідницьких робіт “Мій рідний край - моя історія жива”, що відбувся на Рівненській АЕС, стала учениця Вараського ліцею №6 Аполлінарія Павлік, вона виборола почесне третє місце.
"Тема моєї роботи - українська вишиванка - "Збереження традицій чи модна забаганка", актуальність моєї теми, що зараз вишиванка стала дуже модним і популярним одягом, її виробництво переходять на комерційну основу, в зв’язку з цим слід відзначити, що як тільки ми починаємо щось бездумно відроджувати, але не входимо в зміст того, що відроджуємо, то ми це вбиваємо", - учениця Вараського ліцею №6 Аполлінарія Павлік.
Семикласниця досліджувала історію поліського краю на основі етнографічної експозиції інформаційного центру РАЕС. Тут зібрано експонати з навколишніх сіл Вараської громади, які розповідають про те, як жили поліщуки, як розвивався їх побут, які вишиванки вони носили наприкінці 19-го початку 20-го століття.
"Їхні орнаменти, вони дуже унікальні, наприклад восьмикутна зірка, це дуже універсальний символ, він підходить всім, тобто дітям, молоді, людям похилого віку. Восьмикутна зірка означає Бога творця і зірку під якою ми народилися", - учениця Вараського ліцею №6 Аполлінарія Павлік.
Кожна сорочка може розповісти про його власника, про його мрії, соціальний статус, бажання, а також вплинути на його долю, каже конкурсантка. Також предметом її дослідження стали понад 20 старовинних вишиванок з колекції керівника народного ансамблю “Полішуки” Палацу культури РАЕС Тамари Рижої.
"Ці сорочки належали жителям сіл Острівці, Підцаревичи і Заболоття", - учениця Вараського ліцею №6 Аполлінарія Павлік.
Тамара Рижа почала збирати свою колекцію у 90-х роках, коли їй потрібно було підібрати народний одяг для виступу свого фольклорного колективу.
"Тоді я поїхала до бабусі на поклон, вона відкрила кухра, дістала все, що вона мала, віддала мені, це було 16 жіночих сорочок і 3 чоловічих сорочки , отак вони у мене є, я вже їх до 30 років оберігаю", - керівник народного аматорського фольклорного ансамблю “Полішуки” ПК РАЕС Тамара Рижа.
Бабуся жила у селі Острівці Вараського району, там і вишила близько 60 сорочок, частина із них знаходяться в музеях Рівного, Володимирця, Києва, а частина безцінного скарбу - у її онуки. Згодом колекція Тамари Рижої поповнилася і вишиванками з Заболоття та Волині.
"Це сорочки діючі, це вдягаються зараз мої і доросла група і середня група дітей вдягаються в ці сорочки, їздим на фестивалі", - керівник народного аматорського фольклорного ансамблю “Полішуки” ПК РАЕС Тамара Рижа.
Жоден виступ народного гурту "Полішуки" Палацу культури РАЕС не обходиться без колоритних автентичних костюмів, завдяки закодованим символам вони мають свою особливу енергетику.
"На сорочці зображений ніби ікс - це символ, руни урожаю, ромб - це символ засіяного поля, такі сорочки могли носити лише молодята доки чекали поповнення в сім'ї, а крапочки це сім'я ", - учениця Вараського ліцею №6 Аполлінарія Павлік.
Опрацьовувати інформацію для науково-дослідницької роботи дівчині допомагала вчителька історії та правознавства - Лідія Бутрим.
"Наш край, Волинське Полісся Рівненшина має баату історію і дуже приховану історію, тому що знаки, символи, це все затиралося і знищувалося. Зараз стоїть завдання відновити ці знання, по крупицях їх зібрати, систематизувати і передати наступним поколінням", - науковий керівник, вчитель історії та правознавства Вараського ліцею №6 Лідія Бутрим.
До цього і спонукає молодь участь у конкурсі "Мій рідний край моя історія жива", який проходить на Рівненській АЕС другий рік поспіль, до нього можуть долучитися і діти і дорослі. Кожен із нас повинен знати історію свого народу і своєї держави - бо ми українці і це нас ідентифікує, як націю.
