Лікування онкології під загрозою. У Рівному батьки пацієнтів онкогематологічного центру виступають проти його можливого закриття. Вони кажуть: для багатьох родин цей медичний заклад став єдиним місцем, де діти отримують необхідну допомогу.
Лікування, від якого залежить життя дітей, може опинитися під загрозою. У Рівному батьки маленьких пацієнтів онкологічного відділення б'ють на сполох через можливе закриття або реорганізацію медичного підрозділу, де проходять лікування діти з важкими онкологічними захворюваннями. Люди побоюються, що зміни можуть ускладнити доступ до спеціалізованої допомоги та поставити під загрозу лікування.
Хочуть позакривати онкоцентри по всій Україні, відкрити тільки три великих лікарні і ми проти цього, тому що дітям, які знаходяться на лікуванні, на постійному обстеженні в стані ремісії, долати ці кілометри буде важко і складно, — мама онкохворої дитини Алла Пугачевська.
На даний момент ми знаходимося за кордоном, оскільки нам потрібна була трансплантація кісткового мозку і в зв'язку з війною ми змушені були продовжувати лікування за кордоном. Але наш центр є необхідний і критичний для таких діток, які хворіють онкогематологічними захворюваннями, — мама онкохворої дитини Оксана Ковальчук.
Пані Раїса приїхала до обласного центру з Володимирця. В неї онкохворий син. Жінка розповідає: дуже часто доводиться їздити на обстеження до обласного центру, адже це найближче.
Ми сьогодні приїхали, ми знаєм, ми подзвонили, ми домовилися, ми оглянемося і поїдем. Це близько. Ну і це закрити. І куди я поїду: в Дніпро, Київ, Львів? Коли я приїхала сюди за 2,5 години і нас оглянуть, поздаємо аналізи, і все буде добре, а там буду стояти в черзі і ждати, — мама онкохворої дитини Раїса Дерев'янко.
Для дитини з онкологічним захворюванням кожен день має значення. Будь-які зміни в системі повинні не лише підвищувати якість лікування, а й гарантувати його доступність, зазначають батьки. За їхніми словами, якщо допомога буде сконцентрована лише в кількох центрах, це кілометри дороги до місця лікування.
На жаль, діти хворіють, на превеликий жаль, це не зупиняється. На сьогоднішній день лікування досить високоякісне. І на місцях лікарі наші дуже висококваліфіковані, яким низький уклін і повага. Ми не мусимо допустити закриття цих відділень, — мама онкохворої дитини Світлана Примак.
Мабуть треба спочатку доробити те, що є в нас сьогодні. Якщо в нас нема пересадок, якщо в нас немає високих доз хімій, то будь ласка, дайте гроші і воно буде. Це діти. Це не їхня статистика, це не їхні цифри, це діти вже сьогодні, які борються, в яких війна уже там. Вони просто не уявляють як це, це пекло, — мама онкохворої дитини Алла Романюк.
Волонтери зазначають, стаціонарне відділення має працювати цілодобово.
Коли діти після хімії, у них падають аналізи, там час іде на хвилини. І коли вони приїжджають сюди до лікарні, тут вже знають всю ситуацію, тут є все відразу. Хто поїде зразу в Київ? Це може бути вночі, в будь-який момент. Це дуже страшно і хто з цим не стикався, вони або не розуміють всієї катастрофи, або вони зацікавлені в якихось фінансових ситуаціях, — представник благодійного фонду, медичний капелан Юрія Яцюк.
Хочу звернутися до МОЗ, НЗСУ не робити таких радикальних дій. І як сказали попередньо вже мами, удосконалити те, що є, а не закривати. Тому що це буде дуже велика біда, в першу чергу для мам, — волонтер Роман Молчанов.
У свою чергу, директор Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Олег Вівсянник, зазначив, що наразі хвилюватися не потрібно. Та додав, дійсно стоїть питання про створення референтних центрів.
Хочу наголосити, що ніхто онкологічні та онкогематологічні відділення в дитячих лікарнях не закриває. Контракт з національною службою укладений на 3 роки, тобто, мінімум як три роки ми уже маємо договір з національною службою, що буде надаватися така медична допомога. Через 3 роки, якщо будуть такі вимоги, які ми виконуємо, то центр у нас буде працювати, тобто і надалі робота продовжується, — директор Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Олег Вівсянник.
Наразі батьки, які щодня борються за життя своїх дітей, хочуть, аби їх почула влада. Вони просять не врізати фінансування і, щоб такі відділення працювали у звичному режимі, ресурсні центри потрібні, але без загрози для вже існуючих центрів. Адже діти надходять у таких станах, коли потрібно проводити лікування на місці.
