З полону — додому. У громаді на Рівненщині понад 3 роки чекали на повернення військового-земляка, який майже з самого початку повномасштабного вторгнення перебував у російському полоні. Вірили: рано чи пізно це неодмінно станеться. І ось нарешті днями у Вербській громаді таки зустріли Романа Бронського — захисника, звільненого з російської неволі.
На Рівненщині у Вербській громаді зустріли військовослужбовця Романа Бронського, який повернувся додому після тридцяти восьми місяців російського полону. Під час зустрічі у рідному селі на Дубенщині на захисника чекали сім'я, друзі, а також учні місцевого ліцею. Вони підготували малюнки, принесли квіти, виконували патріотичні пісні та щиро дякували захисникові.
«Якби не було важко в полоні, рятує те, що тебе рідні чекають. І це якась новина чи там лист, що з України приходили туди, що не забувають тебе. Це дуже надихає і ти знаєш, борешся з тим, що ти вернешся», — сказав Роман Бронський.
Від початку повномасштабного вторгнення чоловік обороняв Маріуполь та підприємство «Азовсталь», де у травні 2022 року і потрапив у неволю. На території агресора він перебував у кількох російських колоніях.
«Я від себе можу точно сказати, я знала, що він повернеться, я відчувала.... я казала не плач, він повернуться і буде живий здоровий, вір в це і так станеться. Ми просили Бога і Бог допоміг, щоб він повернувся зараз до нас і він зараз є з нами», — родичка Надія Королюк.
Для Вербської громади це справжнє свято, каже очільниця сільської ради Каміла Котвінська. Коли дізналися про повернення свого земляка з полону, вирішили гідно його зустріти та віддячити за те, що не зламався.
«Особисто мені хотілося літати, в мене таке враження було, що у мене виросли крила і я піднімаюся вверх від цієї новини. Нам повідомили, що це реабілітація, відповідно це ще можливо не так швидко буде, але з представниками військової частини ми вже планували, щоб зустріти його так як би урочисто», — голова Вербської громади Каміла Котвінська.
Після повернення Роман Бронський планує провести час із родиною та надолужити те, що згаяв за роки в полоні. Захисник зауважив: такі зустрічі мотивують не здаватися та продовжувати жити далі після всього пережитого.
