Після 24 лютого Рівненський зоопарк узяв на тимчасове утримання 63 тварини з інших міст України.
Пише Всеукраїнська соціальна кампанія «Пліч-о-пліч».
З початком повномасштабного вторгнення рф багато зоопарків України опинились у страшних умовах. Одні — під обстрілами, другі — в окупації, треті — в окупації під обстрілами. Звичайно, перебування в таких умовах для тварин стало неможливим.
Тоді керівництво зоопарків почало шукати варіанти порятунку для своїх підопічних. Так, у Рівненський зоопарк евакуювали:
- 17 приматів з Парку ХII Місяців із Київської області;
- 20 єнотів-полоскунів із Дніпра;
- 8 альпак із Харкова.
Також гібонів, капуцинів, дикобразів, фазанів, мартишок та інших.Тварин вивозили найрізноманітнішими способами — і власними силами зоопарків, і за допомогою волонтерів.
«На прикладі «Парку ХII Місяців», який був протягом місяця в окупації, можна прослідкувати всю складність і напруженість ситуації. Працівники відрізаного від світу зоопарку в обмежених умовах, за відсутності електрики, кормів, ресурсів, під обстрілами героїчно підтримували тварин і не давали їм загинути. За найперших ознак поліпшення ситуації «Парк ХII Місяців» закликав інші зоопарки допомогти з евакуацією тварин, що вижили», — завідувач науково-просвітницького відділу Рівненського зоопарку Мирослава Патій.
«Щоб евакуювати тварин ми залучили карантинні вольєри, потіснили наших мешканців зоопарку, використавши перегонні приміщення. Та все-таки виникла потреба збільшити простір і будувати нові вольєри. Керівництву зоопарку не мало потрібні суми коштів на будівництво, тому закликало про допомогу в соцмережах та звернулося до ЗМІ. Місцева громада відгукнулася миттєво, і вже за кілька тижнів були куплені перші будівельні матеріали. На сьогодні перший етап будівництва завершено, вольєри введено в експлуатацію, і тварини вже в нових будинках. Однак процес будівництва триває», — пише Мирослава.
Допомогу тваринам давали не лише місцеві, а й переселенці.
«Наші гості долучилися до благодійності. Деякі з них стали опікунами наших тварин, зробивши вагомий внесок у стабільне функціонування закладу. Це для нас стало неабияким показником людяності й небайдужості.Також ніколи не забуду момент, коли ми збирали кошти на будівництво вольєрів і отримали фотозвіт від дитини, яка надіслала 20 гривень, підписавши: «Знаю, що це небагато, але це все, що я маю», — поділилася спогадами завідувачка відділу.
