Видатна українська поетеса та письменниця святкує День народження. Сьогодні, 19 березня, Ліні Василівні виповнюється 91 рік.
Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича.
Нині вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.
У дитинстві Ліна Василівна мріяла стати льотчицею. Якось вона змайструвала саморобний парашут зі старої маминої парасолі та простирадла, піднялася на горище і стрибнула. Тоді вона ледве не загинула, і з мрією дитинства було покінчено. Уже дорослою Костенко стала педагогом і згодом відкрила талант до поезії.
З 1937 до 1941 рр. навчалася у школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Цьому присвячено вірш «Я виросла у Київській Венеції».
1968 — написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».
1973 — потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ із ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го, за спеціальною постановою Президії СПУ, — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років. За нього поетеса 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
2010 року вийшов перший роман Л. Костенко — «Записки українського самашедшого» Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.
У січні 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу.
«Каталізатором такого рішення письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру — написано в офіційній заяві видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»
У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране».
9 квітня 2012 року, у день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом «Либідь».
У липні 2018 року підтримала відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.
Політичної біжутерії не ношу
Костенко відмовилась від звання Героя України – це було за президентства Віктора Ющенка. Відтоді її слова "Політичної біжутерії не ношу" стали крилатими. Ющенко навіть приходив до поетеси додому. Ірина Геращенко, яка супроводжувала президента, згадувала: “Ми піднялися сходами і подзвонили. Під квартирою стояв хлопець з пресслужби з червоними вухами, і руки його трусилися. "Вона не відкриє", – прошепотів він. "Дорога Ліно Василівно, це Ющенко!". Двері відчинилися, на порозі стояла Ліна Костенко, дозволила президенту і мені зайти. Я й досі пам'ятаю нашу розмову, яка почалася з сурової виволочки за те, що хлопець, який трезвонив у двері, говорив російською”...
Поезія та музика
"...І КОЖЕН ФІНІШ – ЦЕ, ПО СУТІ, СТАРТ" Цей рядок давно став одним із найпопулярніших українських афоризмів. Та й узагалі твори Ліни Василівни можна сміливо і нескінченно розбирати на цитати... А ця пісня Віталія Козловського ще довго звучатиме у вашій голові.
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
https://www.youtube.com/watch?v=6yhPegcT5o8
2015 року гурт "Брутто" випустив пісню на слова Ліни Костенко – обрали вірша "Вечірнє сонце". Мабуть спокій композиції й унікальні слова підняли її на вершину популярності – нині в YouTube вона має близько 3,5 млн переглядів.
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем І за волошку в житі золотому.
https://www.youtube.com/watch?v=DKNWS2eKD4U
Вірш "Неандертальці" поетеса опублікувала 2013 року. Дуже швидко він був підхоплений переможницею "Євробачення" Джамалою... Воістину, цій пісні судилося бути хітом.
Мабуть, ще людство дуже молоде. Бо скільки б ми не загинали пальці, - XX вік! - а й досі де-не-де трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке? Не допоможе й двоопукла лінза. Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла.
https://www.youtube.com/watch?v=xfPofeFsCeI
"Я ЗНАЮ, ЩО ВИ Є..."- "До 90-ї річниці великої української поетеси Ліни Костенко вирішив наповнити рядки її поезії музикою, що живе в моїй душі", – написав виконавець Grohotsky під своїм свіжим відео.
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє. Луна луни туди не долітає. Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає.
https://www.youtube.com/watch?v=ZqBR8plfOfk
Номінація на Нобелівську премію з літератури
Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики 17 березня підтримав ініціативу номінувати українську поетесу та письменницю Ліну Костенко на Нобелівську премію з літератури в 2022 році.
Про це повідомила заступниця голови Комітету гуманітарної та інформполітики, народна депутатка від «Слуги народу» Євгенія Кравчук у Facebook.
«Підтримаємо для номінації на присудження Нобелівської премії з літератури у 2022 році кандидатуру української поетки та письменниці Ліни Костенко», – йдеться у повідомленні.
Цитати
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
***
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
***
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
***
І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
***
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
***
Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
***
Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
***
Будні роблять людей буденними.
***
А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.
***
Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла
***
Жінка як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
***
Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
***
Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
***
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
***
Поверніть мені мій захват перед жінкою. Хоч трохи магії, загадки, недосяжності.
***
Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.
***
Нерівня душ — це гірше, ніж майна.
***
Людина для людини закритий світ.
***
Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
***
Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.
***
У кожного своя пустеля і свої міражі.
***
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
***
Дві людини взаємно мають творити одна одну.
***
Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (з роману у віршах "Маруся Чурай").
***
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
***
Несказане лишилось несказанним.
***
Така любов буває раз в ніколи.
Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
Кожному поколінню сняться свої кошмари.
***
Нашого цвіту по всіх борделях світу.
***
Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
***
Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
***
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
***
А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
***
Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
***
Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
***
…чому канадський прем'єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе.
***
Люди вимагають правди – їм сервірують брехню.Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
***
Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні».
