Уявіть ситуацію: ви знаєте улюблений напій блогера, за яким давно слідкуєте, радієте новому проєкту певного актора чи акторки більше, ніж зазвичай радієте власним досягненням, сумуєте через розставання двох співаків так, ніби це кинули особисто вас. Вам здається, що ці люди вже давно стали невіддільною частиною вашого життя, хоча направду ж вони навіть не підозрюють про ваше існування.
Ще кілька десятиліть тому подібний рівень залученості у життя публічних осіб не був аж настільки поширеним. Сьогодні ж, завдяки соціальним мережам та активному розвитку блогерської діяльності, багато знаменитостей та контет-мейкерів стали фактично постійними нашими супутниками у повсякденному житті. Багато людей починають ранок із перегляду сторіз улюбленого інфлюенсера та завершують день відео на YouTube чи скролінгом TikTok, регулярно спостерігаючи за блогерами, чиї цінності, погляди та стиль їм відгукуються. У результаті формується відчуття близькості, яке іноді може здаватися нам чимось близьким до дружби чи навіть родинних зв’язків. Таке явище психологи називають парасоціальними стосунками.
Парасоціальні стосунки – це односторонній психологічний та емоційний зв’язок між людиною та медійною особою (актором, музикантом, блогером чи навіть вигаданим персонажем), у якому людина відчуває близькість, симпатію або прив’язаність до об’єкта своєї уваги, незважаючи на те, що цей зв’язок не є взаємним. Простими словами, парасоціальні стосунки виникають тоді, коли людина починає сприймати якусь медійну особу як знайомого або друга, хоча насправді всі знання про цю людину вона отримує лише через медіа та соціальні мережі. Це створює ілюзію близькості, яка може бути переконливою, але все ще лишається односторонньою.
ЯК ВИНИКЛО ПОНЯТТЯ ПАРАСОЦІАЛЬНИХ СТОСУНКІВ?
Сам термін “парасоціальні стосунки” з’явився ще у 1956 році. Його запропонували американські дослідники медіа Дональд Гортон та Річард Волл для опису особливого типу взаємодії між авдиторією та телевізійними ведучими. Вчені помітили, що глядачі нерідко починають сприймати медійних осіб як знайомих людей, хоча жодного реального контакту між ними не існує.
У середині 20 століття парасоціальні зв’язки формувалися переважно через радіо та телебачення. Люди регулярно дивилися одні й ті самі програми, звикали до голосів ведучих та починали відчувати до них симпатію. Однак тоді такі стосунки були досить обмеженими: телевізійні зірки все ще лишалися далекими та недосяжними для глядача.
Але з розвитком інтернету ситуація швидко та кардинально змінилася. Соціальні мережі створили фактично новий спосіб комунікації між людьми, в якому публічні особи можуть стати набагато ближчими до своєї авдиторії. Сьогодні блогери можуть транслювати увесь свій день практично в режимі реального часу, ділитися з підписниками своїми особистими переживаннями та емоціями, спілкуватися з людьми в коментарях та прямих ефірах. Це створює ілюзію взаємності та робить парасоціальні стосунки значно інтенсивнішими, ніж вони були раніше.
ЧОМУ НАШ МОЗОК ФОРМУЄ ЗВ’ЯЗОК ІЗ НЕЗНАЙОМИМИ ЛЮДЬМИ?
Декому може здатися дивною ситуація, коли людина здатна відчувати сильну емоційну прив’язаність до того, кого скоріш за все ніколи не бачила наживо. Проте, якщо дивитись на це з точки зору психології, то можна зрозуміти, чому це є доволі логічним та реальним явищем.
Людський мозок пристосований до життя в соціальному середовищі. Нам важливо відчувати емоційний зв’язок з іншими людьми, адже саме соціальні контакти протягом тисячоліть існування людства були необхідною для виживання умовою. Тому мозок завжди активно шукає можливості для встановлення таких зв’язків.
Одним із ключових факторів зародження парасоціальних стосунків є так званий ефект знайомості. Чим частіше ми бачимо людину, тим більш симпатичною та надійною вона нам здається. Якщо блогер з’являється у стрічці кілька разів на день протягом певного часу, ми поступово і несвідомо починаємо сприймати його як частину свого соціального кола.
Іншим важливим фактором є саморозкриття. У реальному житті ми схильні довіряти людям, які діляться з нами особистими історіями та переживаннями. Коли інфлюенсер відкрито розповідає про власні труднощі, страхи чи життєві кризи, авдиторія починає відчувати емоційну близькість, навіть попри те, що спілкування відбувається лише через екран. А інтерактивність соціальних мереж, тобто усі лайки, коментарі та прямі ефіри лише підкріплюють відчуття особистої взаємодії.
Деякі психологи пов’язують парасоціальні стосунки із теорією прив’язаності – люди, які шукають підтримки, стабільності чи емоційної безпеки, можуть знаходити ці відчуття у регулярній присутності знайомої їм медійної особи. Улюблений блогер чи артист, не підозрюючи про це, стає “постійною та безпечною фігурою” у нашому житті.
ЧОМУ ПАРАСОЦІАЛЬНІ СТОСУНКИ СТАЮТЬ ВСЕ БІЛЬШ ПОШИРЕНИМ ЯВИЩЕМ?
Раніше перегляд телевізору займав у людей декілька годин на день. Сьогодні величезна кількість людей практично постійно перебуває в інформаційному просторі – скролить соціальні мережі в перерві на обід, під час сніданку та вечері, після підйому та перед сном, паралельно із переглядом якогось фільму, під час поїздки в транспорті. Алгоритми соціальних мереж побудовані так, щоб утримувати нашу увагу якомога довше – якщо ми взаємодіємо з якимось контентом, то бачитимемо його все більше і більше, бо алгоритми розуміють, що нам подобається. Через це ми можемо бачити одного й того самого блогера чи актора десятки разів на день, поступово формуючи відчуття близькості та знайомства.
Після початку пандемії, у 2020 році стався певний злам – фактично все наше соціальне життя перемістилося з офлайну в онлайн. Соціальна ізоляція стала дуже актуальною для нас проблемою. Ми маємо безліч каналів комунікації, проте все ще почуваємо себе самотніми, багато хто гостро відчуває нестачу глибоких міжособистісних стосунків. У таких умовах парасоціальні зв’язки стають способом частково компенсувати потребу у близькості та підтримці.
Молодше покоління взагалі зростає у середовищі, де комунікація в онлайні є частиною їхнього повсякдення. Для них межа між реальним та цифровим спілкуванням є набагато більш розмитою, ніж у старших людей. Це також сприяє активному розвитку парасоціальних стосунків.
ЧИ МОЖУТЬ ПАРАСОЦІАЛЬНІ СТОСУНКИ БУТИ КОРИСНИМИ ТА КОЛИ ВОНИ ПОЧИНАЮТЬ ШКОДИТИ?
Важко назвати парасоціальні стосунки чимось однозначно позитивним або негативним.
У багатьох випадках вони можуть допомагати людям долати самотність, отримувати підтримку чи мотивацію. Крім того, парасоціальні зв’язки часто сприяють формуванню реальних соціальних контактів. Навколо популярних блогерів, артистів чи фільмів/серіалів часто вибудовуються великі спільноти прихильників, де люди можуть знайти своїх однодумців та завести справжню дружбу. Для підлітків такі стосунки іноді стають важливим інструментом формування власної ідентичності. Вони спостерігають за кумирами та можуть краще розуміти свої цінності, інтереси або життєві цілі.
Тобто сам по собі факт наявності парасоціальних стосунків необов’язково свідчить про психологічні проблеми. Негативні наслідки з’являються тоді, коли односторонній зв’язок починає витісняти реальні стосунки або ж суттєво впливати на емоційний стан людини.
Частим є явище, коли людина може бути аж занадто залучена в життя свого кумира – вона постійно перевіряє оновлення, витрачає значну частину свого часу на спостереження за ним. Заява про завершення кар’єри, перерву або будь-яка інша негативна новина про свого “ідола” може викликати у людини сильний емоційний стрес.
Ще однією проблемою є постійне порівняння себе із ідеалізованим образом медійної особи. Переважна більшість контенту в соціальних мережах є ретельно відібраною та “відбіленою” версією реальності, тому спроби відповідати цим стандартам можуть призвести до незадоволення собою та проблем із самооцінкою.
У крайніх випадках людина може почати поступово ізолюватися від свого реального життя, віддаючи перевагу парасоціальним стосункам. Саме в такі моменти парасоціальні стосунки перетворюються з безпечної форми прив’язаності на небезпеку для психологічного благополуччя людини.
ЯК ВИЗНАЧИТИ, ЩО Я АБО ХТОСЬ ІЗ МОЇХ БЛИЗЬКИХ ЗНАХОДИТЬСЯ В НЕБЕЗПЕЧНИХ ПАРАСОЦІАЛЬНИХ СТОСУНКАХ?
Важливо розуміти, що самі по собі парасоціальні стосунки не є чимось поганим, якщо зберігати баланс між віртуальними та реальним соціальними зв’язками. Якщо ж ви підозрюєте, що занадто сильно залучені у життя будь-якої медійної особи, задайте собі декілька запитань:
- Чи замінюють ці стосунки реальне спілкування для мене?
- Події в житті мого кумира сильно впливають на мій настрій та емоційне самопочуття?
- Чи залишається у мене достатньо часу на власні захоплення, моїх друзів та близьких?
Якщо відповіді на ці запитання викликають у вас занепокоєння, варто почати розширювати своє офлайн коло спілкування та інвестувати більше часу у реальні стосунки з людьми у вашому житті.
Якщо ви помічаєте, що ваш друг або рідний надмірно занурився у парасоціальні стосунки, важливо не висміювати його захоплення та не знецінювати його почуття. Натомість, підтримайте та заохочуйте його до реальних соціальних контактів і спільних активностей поза соціальними мережами. Якщо така прив’язаність починає призводити до серйозної соціальної ізоляції, тривожності або помітно негативно впливає на якість життя людини, доцільно м’яко, без тиску, запропонувати звернутися по професійну психологічну допомогу.
