У Здолбунові жінка похилого віку залишилась сама, за нею доглядає небайдужий сусід. Чоловік розповідає, що не справляється з цим через власне здоров'я та вік. Хоче, аби за жінкою доглянули в спеціальному закладі для людей похилого віку. Втім, є проблема, без згоди жінки її туди прийняти не можуть. Розводять руками й у центрі соціального обслуговування Здолбунівської громади.
Допомога попри власну силу та здоров'я. Це Володимир. Йому 87 років й він має інвалідність другої групи. Розповідає, що вже довгий час опікується своєю сусідкою, котра залишилася геть сама — її син помер, а внук закордоном.
«Я її давно доглядав, але ж побачив її 11-го місяця, що вона на базари ходить голодна. Як прийшов, глянув, що тут в хаті робиться, та вже з тих пір доглядаю. Вона тут сама проживає. То я вже стільки місяців кормлю її, але ж потрібно якось, тому що я сам вже не можу. Тож, як хворі ноги і серце в мене, то я прошу, щоб якось її відправити туди, щоб її доглядали. Там її помиють і все, тому що вона під себе робить все», — небайдужий сусід Володимир Мандзюк.
Пані Анні, саме так звати жінку, важко господарювати самій. Володимир говорить, що він постійно готує їй їжу, прибирає та пере одяг. Чоловік зазначає: допомога вже потрібна і йому, але він не може покинути жінку без догляду. Бідкається, уже звертався за допомогою до відділу соціальних гарантій Здолбунівської міської ради, проте ніяких результатів це не принесло. У структурі пояснили, без згоди жінки вони не можуть нічого зробити.
«Соціальні працівники до неї ходили. Вона також відмовлялася підписувати заяву. Якщо вона підпише заяву, то будуть їй надавати соціальні послуги з догляду працівники територіального центру. Якщо ні, і пан вважає, що вона є не дієздатною, це може визначити лише суд. Тоді особа подає звернення до суду про визнання її не дієздатною, а його призначають опікуном», — начальниця відділу соціальних гарантій Вікторія Ковтюк.
Також Володимир звертався і до територіального центру соціального обслуговування. Але теж безрезультатно. Нам там також нічого не захотіли пояснювати, пославшись на те, що нікого немає на місці.
Після нашого візиту у Центр соціального обслуговування, до пенсіонерки приїхали звідти фахівці. Повернулися й ми. Під час розмови вдалося дізнатися, що у пана Володимира паспорт та пенсійна карта бабусі. Чоловік пояснив, що за ці кошти платить комуналку та купує продукти. Паспорт забрав, аби не загубився. Спільно знайшли сімейного лікаря. Вся допомога завершилася на тому, що працівники соцслужби порадили звернутися до нього.
Також працівники соцслужби для чоловіка пояснили, що сімейний лікар має призначити потрібні обстеження. Якщо у жінки виявлять хвороби, через які вона не може жити самостійно, то будуть розглядати питання щодо її недієздатності. Це рішення приймає суд. І лише за таких умов чоловік може стати її опікуном і дати дозвіл на перебування у будинку для пристарілих. Інший варіант, коли жінка сама погодиться переїхати у такий пансіонат.
