Андрій родом із села Довговоля на Рівненщині. До війни працював будівельником, а три роки тому добровільно долучився до лав Збройних Сил України.
Його історію служби розповіли у 104 бригаді тероборони ЗСУ «Горинь».
«Хлопці захищали країну, і мій обов’язок — теж захищати нашу країну», — говорить Андрій.
Службу розпочав у піхоті стрільцем. Згодом пройшов навчання, після якого став оператором БпЛА, а нині — командиром екіпажу розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів у 3 батальйоні 104 окремої бригади «Горинь».
Свій досвід піхотинця він вважає важливою перевагою:
«Бувши піхотинцем, я знаю, що потрібно. Знаю, куди полетіти і що подивитися, щоб допомогти хлопцям».
За три роки Андрій пройшов чимало складних напрямків, але найважчим для нього став Сумський напрямок, де екіпаж працює майже поруч із лінією бойового зіткнення.
«Ми постійно змінюємо позиції, але наше завдання — завчасно виявити ворога й попередити піхоту», — зазначає військовий.
Найскладнішим рішенням для нього стало виведення особового складу з позиції, яку активно атакували ворожі дрони.
«Це було найтяжче, але всі вийшли живими», — згадує він.
Найбільша мотивація Андрія — його донька Вікторія.
«Я хочу, щоб вона жила в мирній країні під українським прапором», — каже захисник.
Після перемоги планує здійснити свою заповітну мрію:
«Хочу полетіти на Гаваї. І обов’язково разом із донькою».
Сьогодні Андрій продовжує виконувати бойові завдання, щодня використовуючи свій досвід і професійні навички, щоб своєчасно виявляти ворога та допомагати побратимам виконувати бойові завдання.
