Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі. Внаслідок влаштованого нацистами геноциду загинули 6 мільйонів євреїв. Більшість українських євреїв – жертв Голокосту була вбита під час масових розстрілів. Та все ж десятки тисяч опинилися в газових камерах таборів смерті.
Генеральна асамблея ООН ухвалила 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…»
27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.
Голокост з грецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв були вбиті впродовж Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території колишнього Радянського Союзу.
Чи знали ви, що єдині фотосвідчення масового знищення євреїв в Аушвіці збереглися завдяки єврейській дівчині з Закарпаття?
У світі Лілі Якоб знають як угорську єврейку, але вона родом із закарпатського села Білки. Масове знищення євреїв краю відбулося наприкінці війни, після окупації Третім Рейхом союзної Угорщини, яка анексувала Закарпаття в березні 1939-го. Понад 95 тисяч закарпатських євреїв депортували до Аушвіца у травні-червні 1944 року. Серед них була 18-річна Лілі з родиною. Прибуття євреїв Закарпаття до табору смерті, їх селекція – три чверті відразу потрапили до газових камер – зафіксовані на фото в унікальному «Альбомі Аушвіца».
Лілі єдиній з усієї родини вдалося вижити в Аушвіці. А також пережити марш смерті. Звільнення прийшло до неї в концтаборі Дора-Міттельбау в Німеччині у квітні 1945 року. Саме тоді в одній зі спорожнілих есесівських казарм вона натрапила на фотоальбом. З подивом Лілі побачила на фото рідних, друзів і знайомих у день їхнього прибуття в Аушвіц. Вона зберегла альбом. Коли в 1960-х у Франкфурті проходив суд над нацистами з Аушвіца, фото зі знайденого Лілі альбому стали речовим доказом, а вона сама свідчила на суді. Зараз “Альбом Аушвіца” зберігається в Меморіальному комплексі історії Голокосту “Яд Вашем” в Ізраїлі.
